1
2Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,
3бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.
4Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.
5Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
6Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
7Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!
8Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:
9вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,
10бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
11Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!
12Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
13Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.