1Не розпалюйся гнівом свої́мна злочинців, не май за́здрости до беззаконних,
2бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
3Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
4Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
5На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
6і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
7Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
8Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
9бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
10А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
11а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
12Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
13та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
14Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
15та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
16Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
17бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
18Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
19за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
20Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
21Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
22бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
23Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
24коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
25Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
27Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
28Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
29Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
30Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
31Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
32А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
33та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
34Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
35Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
36та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
37Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
38переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
39А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
40і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!