1
2То добре, щоб дякувати Господе́ві й виспі́вувати Йме́ння Твоє, о Всевишній,
3вранці розповіда́ти про милість Твою, а ночами — про правду Твою —
4на десятистру́нній й на а́рфі, на лю́тні та гу́слах,
5бо потішив мене Ти, о Господи, вчинком Своїм, — про діла́ Твоїх рук я співаю!
6Які то вели́чні діла Твої, Господи, дуже глибокі думки́ Твої,
7— нерозумна люди́на не знає, а недо́умок не зрозуміє того́!
8Коли несправедливі ростуть, як трава, і цвітуть всі злочи́нці, то на те, щоб навіки були вони знищені, —
9а Ти, Господи, на висоті повік-віку!
10Бо ось вороги Твої, Господи, бо ось вороги Твої згинуть, розпоро́шаться всі беззако́нники!
11І Ти ро́га мого підні́с немов в одноро́жця, мене намастив Ти оливою свіжою.
12І дивилося око моє на зане́пад моїх ворогів, тих злочинців, що на мене встають, — почують про це мої уші!
13Зацвіте́ справедливий, як па́льма, і ви́женеться, немов кедр на Лива́ні, —
14посаджені в домі Господнім цвітуть на подві́р'ях нашого Бога,
15іще в сивині́ вони будуть цвісти́, будуть ситі та свіжі,
16щоб розповідати, що щирий Господь, моя скеля, і в Ньому неправди нема!