1
2Па́стирю Ізраїлів, — послухай же, Ти, що прова́диш, немов ту отару, Йо́сипа, що на Херувимах сидиш, — появися
3перед обличчям Єфре́ма, і Веніями́на, і Манасі́ї! Пробуди Свою силу, і прийди, щоб спасти нас!
4Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!
5Господи, Боже Савао́те, — доки будеш Ти гні́ватися на молитву наро́ду Свого?
6Ти вчинив був, що їли вони слізний хліб, і їх напоїв Ти сльоза́ми великої міри.
7Ти нас положи́в супере́чкою нашим сусідам, і насміхаються з нас неприя́телі наші.
8Боже Савао́те, — приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасемось!
9Виногра́дину Ти переніс із Єгипту, Ти вигнав наро́ди — й її посадив,
10Ти ви́порожнив перед нею,— і закорени́ла коріння своє, й перепо́внила край,
11гори покрилися тінню її, а ві́ття її — Божі ке́дри,
12аж до моря галу́зки її посилаєш, а па́рості її — до ріки́!
13Але́ нащо вилім зробив Ти в горо́жі її, — і всі нищать її, хто прохо́дить дорогою?
14Гризе її вепр лісови́й, і звіри́на польова́ виїдає її!
15Боже Саваоте, — вернися ж, споглянь із небе́с і побач, і відві́дай цього́ виногра́дника,
16і охорони його, якого насадила прави́ця Твоя, і галу́зку, яку Ти для Себе зміцни́в!
17В огні виногра́дина спалена, відтята, гинуть від сва́ру обличчя Твого, —
18нехай буде рука Твоя над мужем Твоєї прави́ці, на лю́дському сині, якого зміцнив Ти Собі!
19А ми не відступимо від Тебе, Ти нас оживи́ш, і ми будемо Ім'я́ Твоє кликати!
20Господи, Боже Саваоте, приверни́ нас, і хай засяє обличчя Твоє, — й ми спасе́мось!