1
2Мій голос до Бога, — й я кли́кати буду, мій голос до Бога, — й почує мене!
3В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя ви́тягнена вночі й не зомлі́є, не хоче душа моя бути поті́шена:
4згадаю про Бога й зідха́ю, розважа́ю — й мій дух омліва́є! Се́ла.
5Ти де́ржиш пові́ки оче́й моїх, я побитий і не говорю́.
6Пригадую я про дні давні, про роки відві́чні,
7свою пісню вночі я прига́дую, говорю́ з своїм серцем, а мій дух розважа́є:
8Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподо́бає?
9Чи навіки спини́лася милість Його́? Чи скінчи́лося слово Його в рід і рід?
10Чи Бог ми́лувати позабу́в? Чи гнівом замкнув Він Своє милосе́рдя? Се́ла.
11І промовив був я: „То стражда́ння моє — переміна прави́ці Всевишнього“.
12Пригада́ю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю відда́вна,
13і буду я ду́мати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої опові́м!
14Боже, — святая доро́га Твоя, котри́й бог великий, як Бог наш?
15Ти Той Бог, що чу́да вчиняє, Ти ви́явив силу Свою між наро́дами,
16Ти ви́зволив люд Свій раме́ном, — синів Якова й Йо́сипа! Се́ла.
17Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили во́ди — й тремтіли, затряслися й безо́дні.
18Лила́ся струмко́м вода з хмар, тучі ви́дали грім, тако́ж там і сям Твої стрі́ли літали.
19Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки́ освіти́ли вселе́нну, тремті́ла й трясла́ся земля!
20Через море доро́га Твоя, а сте́жка Твоя — через во́ди великі, і не видно було́ Твоїх стіп.
21Ти прова́див наро́д Свій, немов ту ота́ру, рукою Мойсея та Ааро́на.