1
2Спаси мене, Господи, бо нема вже побожного, з-поміж лю́дських синів позника́ли вже вірні!
3Марно́ту говорять один до одно́го, їхні уста обле́сні, і серцем подвійним говорять.
4Нехай підітне́ Господь уста обле́сливі та язика чванькува́того
5тим, хто говорить: „Своїм язиком будем си́льні, наші уста при нас, — хто ж буде нам пан?“
6Через утиск убогих, ради сто́гону бідних тепер Я повстану, — говорить Господь, — поставлю в безпе́ці того, на ко́го розтя́гують сітку!
7Господні слова — слова чисті, як срі́бло, очищене в глинянім го́рні, сім раз перето́плене!
8Ти, Господи, їх пильнува́тимеш, і будеш навіки нас стерегти́ перед родом оцим!
9Безбожні кружля́ють навко́ло, бо нікче́мність між лю́дських синів підійма́ється.