1Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережу́ть твоє серце,
2бо примно́жать для тебе вони довготу́ твоїх днів, і років життя та споко́ю!
3Ми́лість та правда нехай не зали́шать тебе, — прив'яжи́ їх до шиї своєї, напиши їх на табли́ці серця свого, —
4і зна́йдеш ти ласку та добру премудрість в очах Бога й люди́ни!
5Наді́йся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
6Пізнавай ти Його на всіх доро́гах своїх, і Він випростує твої стежки.
7Не будь мудрий у власних оча́х, — бійся Господа та ухиляйся від злого!
8Це буде ліком для тіла твого, напо́єм для ко́стей твоїх.
9Шануй Господа із маєтку свого́, і з початку всіх пло́дів своїх, —
10і будуть комори твої перепо́внені си́тістю, а чави́ла твої будуть перелива́тись вином молоди́м!
11Мій сину, кара́ння Господнього не відкидай, і карта́ння Його не вважай тягаре́м, —
12бо кого́ Господь любить, карта́є того, і кохає, немов батько сина!
13Блаженна люди́на, що мудрість знайшла, і люди́на, що розум оде́ржала,
14бо ліпше надба́ння її від надба́ння срібла́, і від щирого золота ліпший прибу́ток її,
15дорожча за пе́рли вона, і всіляке жада́ння твоє не зрівняється з нею.
16Довгість днів — у прави́ці її, багатство та слава — в ліви́ці її.
17Доро́ги її — то дороги приємности, всі стежки́ її — мир.
18Вона дерево життя для тих, хто тримається міцно її, і блаженний, хто де́ржить її!
19Господь мудрістю землю заклав, небо розумом міцно поставив.
20Знання́м Його порозкрива́лись безо́дні, і кроплять росою ті хмари.
21Мій сину, нехай від оче́й твоїх це не відхо́дить, стережи добрий розум і розважність,
22і вони будуть життям для твоєї душі, і прикра́сою шиї твоєї, —
23Тоді пі́деш безпечно своєю дорогою, а нога твоя не спотикне́ться!
24Якщо покладе́шся — не будеш боятись, а ляжеш, то буде приємний твій сон.
25Не бу́деш боятися на́глого стра́ху, ні бурі безбожних, як при́йде, —
26бо твоєю надією буде Госпо́дь, і Він пильнуватиме но́гу твою, щоб вона не зловилась у пастку!
27Не стримуй добра́ потребу́ючому, коли в силі твоєї руки́ це вчини́ти,
28не кажи своїм ближнім: „Іди, і зно́ву прийди, а взавтра я дам“, коли маєш з собою.
29Не вио́рюй лихого на свого ближнього, коли він безпечно з тобою сидить.
30Не сварися з люди́ною дармо, якщо злого вона не вчинила тобі.
31Не за́здри наси́льникові, і ні одніє́ї з доріг його не вибирай,
32бо бри́дить Господь крутія́ми, а з праведними в Нього дружба.
33Прокля́ття Господнє на домі безбожного, а ме́шкання праведних Він благосло́вить, —
34з насмішників Він насміхається, а покі́рливим милість дає.
35Мудрі славу вспадко́вують, а нерозумні носи́тимуть со́ром.