1І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав:
2„Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим?
3Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду?
4Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння!
5Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього,
6якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю,
7і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий!
8Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, —
9бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, —
10отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть:
11Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води?
12Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву:
13отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного,
14бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність
15На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він.
16Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, —
17на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́:
18Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило!
19Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть.
20Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців,
21аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости...
22Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“