1І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав:
2„Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо!
3Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні?
4О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́?
5Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його:
6його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його,
7стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада!
8Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити:
9пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, —
10на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці.
11Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х.
12Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене.
13Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти.
14Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш...
15Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка.
16Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не.
17Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому.
18Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його.
19У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання.
20На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші...
21Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“