1І пішов один муж з дому Левія, і взяв собі за жінку дочку Левієву.
2І завагітніла та жінка, та й сина вродила. І побачила його, що він гарний, та й ховала його три місяці.
3Та не могла його більше ховати. І взяла йому папірусову скриньку, і виасфальтувала її асфальтом та смолою, і положила до неї дитину, та й поклала в очереті на бе́резі Річки.
4А сестра його стояла здалека, щоб довідатися, що йому станеться.
5І зійшла фараонова дочка купатися на Річку, а служниці її ходили понад Річкою. І побачила вона ту скриньку серед очерету, — і послала невільницю свою, щоб узяла її.
6І відчинила, та й побачила дитину, — ось хлопчик плаче. І вона змилосе́рдилася над ним, та й сказала: „Це з єврейських дітей!“
7І сказала сестра його до фараонової дочки: „Чи не піти й не покликати тобі жінку-мамку з єврейок, і вона годуватиме тобі дитину?“
8І сказала їй дочка фараонова: „Іди“. І пішла та дівчина, і покликала матір дитини.
9А дочка фараонова сказала до неї: „На́ тобі цю дитину, та й годуй її для мене. А я дам тобі заплату“. І взяла та жінка дитину, і годувала її.
10І підросло те дитя, і вона привела його до фараонової дочки, — і він став їй за сина. І вона назвала йому ймення Мойсей, і сказала: „бо з води я витягла його“.
11І сталося за тих днів, і підріс Мойсей. І вийшов він до братів своїх, та й приглядався до їхніх терпінь. І побачив він єги́птянина, що бив єврея з братів його.
12І озирнувся він туди та сюди, і побачив, що ніко́го нема, — та й убив єгиптянина, і заховав його в пісок.
13І вийшов він другого дня, — аж ось сва́ряться двоє євреїв. І сказав він несправедливому: „Нащо ти б'єш свого ближнього?“
14А той відказав: „Хто тебе настановив за начальника та за суддю над нами? Чи ти думаєш убити мене, як ти вбив був єгиптянина?“ І злякався Мойсей та й сказав собі: „Справді, та справа стала відо́ма!“
15І почув фараон про цю справу, та й шукав, щоб убити Мойсея. І втік Мойсей від фараонового лиця, й оселився в країні Мідіян.
16А в мідіянського жерця було сім дочок. І прийшли вони, і витягали воду, і напо́внили корита, щоб напоїти ота́ру свого батька.
17І прийшли пастухи й відігнали їх. І встав Мойсей, та й оборонив їх, і напоїв їхню отару.
18І прибули́ вони до Реуїла, свого батька, а той поспитав: „Чого ви сьогодні так скоро прийшли?“
19А ті відказали: „Якийсь єгиптянин оборонив нас від руки пастухів, а також навіть натягав нам води й напоїв отару“.
20І сказав він до своїх дочок: „А де він? Чому ви покинули того чоловіка? Покличте його, і нехай він з'їсть хліба“.
21І погодився Мойсей сидіти з тим чоловіком, а той видав за Мойсея дочку свою Ціппору.
22І породила вона сина, а він назвав ім'я йому: Ґершом, бо сказав: „Я став приходьком у чужому краї“.
23І сталося по довгих днях, — і вмер цар Єгипту. А Ізраїлеві сини стогнали від тієї роботи та кричали. І їхній зойк через ту роботу донісся до Бога.
24І почув Бог їхній стогін. І згадав Бог Свого заповіта з Авраамом, Ісаком та Яковом.
25І Бог бачив синів Ізраїлевих, і Бог зглянувся над ними.